Корпус у приміщенні колишньої школи, маленький гуртожиток і жодного спортивного майданчика — колишній президент України Віктор Ющенко пригадав, як починав навчатись у ТНЕУ. У Тернопіль політик приїжджав на святкування п'ятдесятиріччя рідного вишу. 

Вступити колись у ТНЕУ вирішив не сам, послухав маму. Про це він розказав у своєму інтерв'ю Uage-news.com. 

– Це було не моє рішення. Я дуже любив своїх батьків, і коли прийшов час обирати професію, дуже хотів бути археологом, істориком. А мама каже: то не професія, обереш що хочеш, але спочатку здобудь економічну спеціальність. Були складні розмови. Я казав:  Мамо, подивіться на мене, руки на місці, ноги на місці, іти в бухгалтерію, в економічний відділ… якось я не розумію. Мама відповіла: послухай мене, в тебе довга дорога, довге життя, станеш ким захочеш. Але зроби мені послугу, здобудь першу фахову економічну спеціальність.

Віктор Ющенко зазначив, що рішення стало компромісом – коли він почав шукати, де є економічні виші, найближче до гір, до Карпат був Тернопіль. Таким чином він сумістив любов та відданість до Карпат і побажання мами. Так він появився на Тернопільщині у 1971 році. 

– Звісно, ми з першого дня любили свій інститут. Але він здавався таким малесеньким, у нас насправді був один корпус колишньої середньої школи. На цій площі вирішили зробити інститут. Звісно, сам перший набір студентів, коли 75 чоловік набрали на філію, говорить сам за себе. У нас не було ніякої інфраструктури, у нас не було ні спортивних майданчиків, гуртожиток – один корпус був малесенький на 4 поверхи. Одним словом, легше перерахувати, що було, ніж те, чого не було. Велика радість була в тому, що більшість ми творили своїми руками. Ті самі спортивні майданчики, ту саму бібліотеку, науково-дослідний сектор. Це творилося з нами, при нас і перший набір, який туди пішов, – це наш випуск, який хотів показати, що ми віддані альма-матері. У нас було близько 15 викладачів, коли зараз ми говоримо, що 800 викладачів, 30 тисяч студентів – це ні в які порівняння не йде. Але не було б того сьогоднішнього, якби не було того початку, про який ми так багато говорили сьогодні. Насправді велика радість наповнює, коли розумієш, з якого малого ми починали і як багато сьогодні досягнуто цим університетом.

З викладачами зв'язок, каже Ющенко, не вдається тримати, адже більшість із них відійшли у вічність.  

— Залишився наш перший ректор Леонід Олексійович Каніщенко – мила людина, геній, людина, яка прийшла сюди з однією місією, створити вищу економічну школу.  І він це зробив. Ми його любимо, шануємо, часто говоримо, контактуємо, згадуємо про нього.

Колишній президент України каже, що тоді навіть не хотів би очолити країну. 

– Якби хтось сказав, я би відповів, що не хочу. У мене інші системи цінностей були, я хотів до цього те, що можна сказати одним словом – українське і власне ця біль за українське і привела до президенства. Коли ти бачиш, як помирає твоя мова, помирає твоя пам’ять, помирає народний костюм, помирають Герої, зверхнє відношення до національної культури, можливо, це мене найбільше обурювало. А з іншого боку, я маю економічний фах і моє бажання було якомога більше прислужитися Україні. І тому довелось поєднати економічний, фінансовий фах у свій час і стати головою Національного банку, потім стати Прем’єр-міністром, потім Президентом. Я думаю, що це сторінки служіння своїй нації.